ТЕЛЕЦЕНТР: за лаштунки і на дах

Все мероприятия от КОДа на высшем уровне, КОД - это знак качества! Но, увы, не в этот раз. Экскурсия в телецентр не стоит таких денег, экскурсовод рассказывала скучно и не интересно, постоянно делала замечания посетителям, одергивала детей. Дети не мои, я пришла сама, но обидно было видеть, как дети восторженно смотрели на все, вслух выражали эту восторженность, но по-детски, как умеют, а их вечно одергивает чужая тетя. Не было интересных историй из жизни телевидения, а они ж бывают! Одна история, да и то какая-то странная. Музей понравился, его стоит посетить.

Це була неймовірна подорож до іншого світу! Дякую, буду рекомендувати всім друзям!!!

Чудова екскурсія, раджу всім хто досі сумнівається! Разом з друзями дізнались багато фактів про телецентр і внутрішню ТВ-кухню, послухали цікаві історії з життя, побували за лаштунками Суспільного, насолодились прекрасними краєвидами заходу сонця з оглядового майданчику на даху, помацали телевізійний реквізит в музеї телебачення, якого там до речі дуже багато. Ще й змогли побачити на власні очі запис випуску новин в прямому ефірі. Окрема подяка Наталі Ходос - коли людина дійсно любить свою роботу це створює додатковий вау-ефект

Після насиченого робочого дня я ще знайшла сили відвідати з груповою екскурсією Телецентр на Дорогожичах (в народі відомий як «Олівець», бо за формою дуже нагадує звичайний олівець) та познайомитись із історією телебачення в Україні та сучасним телевиробництвом. Телецентр – це 24-поверховий хмарочос унікального телевізійного комплексу, збудований і пристосований спеціально для телевізійного мовлення. Хмарочос будувався 1983—1992 роки. Висота споруди — 97 метрів. За роки діяльності тут народилися сотні програм та мільйони годин телерадіофірів. Тут розміщений головний офіс UA: Суспільне мовлення - суспільного мовника України, який нараховує більше 1500 працівників. Так от, сьогодні ввечері я зазирнула по той бік блакитного екрану та одним оком отримала можливість побачити захопливий, таємничий, цікавий світ телебачення. Побувала в музеї телебачення, де побачила іграшкові персонажі дитячих телепередач, того самого солом`яного бичка, Катрусю, справжню вишиванку діда Панаса («Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка»!), телевізор КВН-49 (саме він першим відкрив широкому загалу українців світ телебачення). Музей не дуже великий, але експонатів там достатньо. Техніка, одяг, фотографії, малюнки, макети та багато іншого. В музеї є навіть патефон — робочий, грає. Музей телебачення працює з 2006 року, створений самими телевізійниками. Відвідала сучасну суспільну студію та відчула себе справжньою зіркою ТВ! А ще побачила, де зберігається реквізит. На каналі ніколи нічого не викидають — зберігають і, якщо треба, переробляють для повторного використання. А з останнім пунктом нашої екскурсійної програми я зазирнула на… дах телецентру, де просто перехоплює подих! А там з оглядового майданчика 97-метрового телецентру насолодилася мальовничими київськими краєвидами, гарними світлинами поруч з телевізійною вишкою та сьогоднішнім закатом! Дякую екскурсоводу Наталії Ходос за чудову екскурсію. Залишилось багато приємних вражень. Раджу усім відвідати телецентр та зазирнути залаштунки телевізійного каналу, відчути атмотферу телевіюачення по-українськи, поностальгувати за дитинством (це про мене) або молодістю в Музеї Телебачення та загадати безліч бажань з видом на захід сонця.

Прекрасная экскурсия! Огромное спасибо Наталья Ходос, за умение передать дух коллектива, грандиозность проекта и те ценности, которые транслирует телецентр) Понравилось все- музей,студии для работы, а вечерний закат на крыше, было отличным завершением экскурсии. Идите и не пожалеете. Берите молодежь, им есть что посмотреть и чем гордиться! Удачи коллективу