Забавные рассказы

Добрі монстри міста
Добрі монстри міста

Автор Олесь ІЛЬЧЕНКО

Источник Міжнародний туризм

Ви ж дивились i не бачили! Он гляньте — сам Люципер, Вельзевул чи як там його, ошкiрився високо-високо, десь на шостому поверсi старовинного будинку й оглядає наше вiчне мiсто. Хоч офiцiйно i вважається, що Києву 1500 рокiв, насправдi вiн iще старший. Шкода, що споруд тих часiв не збереглося. 

Треба зауважити: особливо багато наплодилося монстрiв у нашому мiстi пiд час будiвельного буму початку ХХ столiття. Кожен архiтектор проектував свого. Робiтники-лiпники додавали до вигаданих фiзiономiй риси самодурiв-майстрiв. Кияни впiзнавали й смiялися. Вибухали скандали. По тому все забувалося. Лишалися «бородатi карiатиди», як iронiчно кинув колись у романi росiйський письменник Андрiй Бєлий. Зоставалися смiшнi й страшнуватi морди рiзних звiрiв, лики античних богинь, якiсь нiмфи, наяди, русалки, просто жiночi обличчя.

 

  Дiти спостережливiшi за нас. Вони дивляться на київськi будiвлi, де у вилiпленому каштановому листi ховаються бiблiйнi змiї, а дракони з грифонами котре десятилiття глипають на перехожих. Дiти дивляться й не бояться. Вони усмiхаються. Бо це їхнi знайомi монстри, з їхнього рiдного мiста. Мiста, в якому було б трохи сумно жити без кам’яних фантазiй… Отож, проходячи повз, зверніть увагу на: — грiзних охоронцiв Нацiональної бiблiотеки; — веселих маскаронів на Володимирськiй, 32 — «автограф» Городецького, котрий вiв реконструкцiю; — солодку парочку, що нещодавно оселилася на вулицi Костельнiй; — фасад «Будинку з кiшками» на Гоголiвськiй, 23 (архiтектор Володимир Безсмертний); — вартових будинку-замку на Ярославовому Валу, 1; — автопортрет, що його залишив архiтектор Павло Альошин у виглядi котячої мордочки на особняку по вул. Пилипа Орлика, 1/15; — драконів, якими зодчий Микола Яскевич заселив власний будинок на Ярославовому Валу, 28/31; — чудовисько, що визирає з 6 поверху на Великiй Житомирськiй, 8-а, тому бачить усiх, а його — лише найуважнiшi; — потвору на Великiй Житомирськiй, 8-а; — фавнів, які стережуть двi стiни, що лишилися вiд будиночка бiля Лук’янiвки; — вдову, яка вже сотий рiк плаче на особняку по Лютеранськiй, 23; — фонтан у скверику на Михайлiвськiй площi. Мармиза на ньому — головний майстер заводу, де сотню рокiв тому виготовили той фонтан. Так робiтники увiчнили вередливого шефа.